Вони збирають до купи наше «навколо», звільняючи простір для життя

Коли ніч минає під звуки вибухів, а небо і вдень, і вночі розривають дрони та ракети, ранок здається чимось крихким і непевним. У такі моменти земля буквально вислизає з-під ніг. І знаєте, що повертає до тями? Що рятує від заціпеніння?

Звичайні, до болю буденні речі.

Світанок. За вікном ще скачуть перші лучики, сирена щойно замовкла, а на вулиці лунає знайомий, ритмічний звук — шурхіт мітли по асфальту. Це наші двірники вийшли на роботу.

Їм теж страшно. Вони такі ж люди з плоті та крові, у них так само стискається серце від кожного гучного звуку, а вдома чекають рідні. Але вони одягають свої жилети, беруть інструменти і йдуть прибирати уламки, скло, листя… Година за годиною, день за днем, під постійними обстрілами.

Це не просто прибирання. Це тихий, затятий опір хаосу. Коли болотні тварі намагаються перетворити наше життя на руїну, наш благоустрій згрібає розколотий простір до купи і звільняє його для життя.

Низький уклін кожному комунальнику, кожному двірнику, які на світанку повертають нам відчуття нормальності в ненормальному світі. Це і є наш невидимий, але такий міцний щит спокою.

Дякуємо. Слава нашим людям. 🇺🇦
Працюємо для вас, наші незламні запоріжці!💙💛
#УК_ВІРА