АНАЛІТИКА: облік тепла та лічильники

Як рухається облік тепла

Необхідність запровадження повного обліку теплової енергії не викликає сумнівів. Тим паче – у старих багатоквартирних будинках, які витрачають у 2-3 рази більше енергоресурсів, ніж у країнах Європи. Саме комерційні прилади обліку (будинкові лічильники) дають змогу зрозуміти, яким є реальне споживання тепла будинком, і стимулюють мешканців зменшити втрати теплоенергії завдяки різним енергоефективним заходам у будинку. Своєю чергою підприємства, які виробляють і постачають теплоенергію, втрачають можливість для махінацій і змушені також зменшувати понаднормові втрати тепла на шляху до споживача.

«Першим заходом термомодернізації будинку має бути регулювання системи опалення, – зазначає Олексій Корчміт, голова Української асоціації енергосервісних компаній. – Такий підхід ґрунтується на рекомендаціях Світового банку щодо досягнення енергоефективності будівлі в три обов’язкові етапи: запровадження облікованого, регульованього та енергоефективного споживання. Тобто спочатку мають бути встановлені всі сучасні прилади обліку тепла (лічильнии теплової енергії). Потім потрібно встановити індивідуальний тепловий пункт (ІТП) як основний інструмент регулювання й споживання тепла для всього будинку. А вже після цього можна здійснювати інші енергоефективні заходи, залежно від можливостей мешканців».

Слід зазначити, що сьогодні підприємства теплокомуненерго (ТКЕ) часто встановлюють ІТП, у складі яких вже є вузол комерційного обліку.

Скільки будинків в Україні вже мають лічильники тепла? Згідно з останніми даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності), станом на 20 лютого 2024 року 85% житлових будинків (а це 78 348 із 92 214, які мають центральне опалення) оснащені вузлами комерційного обліку теплової енергії, тобто теплолічильниками. І цей середній показник здається доволі високим, якщо не знати всієї історії обліку тепла.

85% житлових будинків станом на 20 лютого оснащені вузлами комерційного обліку теплової енергії, тобто теплолічильниками…

Відповідно до прийнятого в серпні 2017 року Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» підприємства теплокомуненерго (оператори зовнішніх інженерних мереж) були зобов’язані встановити будинкові теплолічильники протягом року з дня набрання чинності закону.

«Отже, 100-відсотковий облік тепла в нашій країні мав бути запроваджений до 2 серпня 2018 року. Однак парламент відклав цей термін до 1 серпня 2022 року», – зазначила Олена Байда, експертка з енергоефективності, залучена до проєкту USAID «Прозорість енергетичного сектору».

Річ у тім, що 2020 року в Міністерстві розвитку громад і територій фактично констатували провал виконання завдання щодо обліку тепла.

«Наразі у житлових будівлях не забезпечено стовідсоткового обліку комунальних послуг, не зважаючи на вимоги Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». І заручником цієї ситуації є споживач, адже він оплачує послуги за нормами, які в більшості випадків є завищеними. Тому одне з пріоритетних завдань, які маємо вирішити, – це питання обліку», – зазначила тоді Наталія Хоцянівська, яка була на той час заступницею міністра розвитку громад і територій України.

Вона також наголосила, що платіжки, які отримують люди, повинні бути реальними та враховувати лише фактично спожиті обсяги тепла чи води, зафіксовані приладами обліку в будівлі.

В уряді вирішили, що для забезпечення повного комерційного обліку тепла потрібні додатковий час (зокрема ще два роки – 2021 і 2022 рр.) і фінансові ресурси. Операторів зовнішніх інженерних мереж зобов’язали забезпечити 100-відсотковий облік тепла та води у житлових будівлях до 1 серпня 2022 року.

«Відповідальність за встановлення вузлів комерційного обліку закон поклав на операторів зовнішніх мереж, тобто на того, хто експлуатує мережі, які підходять до будинку, – зазначає Дмитро Левицький, юрист у сфері ЖКГ,  – Отже, йдеться про теплопостачальні підприємства. Водночас власники (співвласники) будинку можуть встановити вузол обліку за власні кошти».

У цьому випадку витрати відшкодовуються оператором зовнішніх інженерних мереж шляхом зарахування їх у рахунок майбутніх платежів за послуги з теплопостачання.

«А загалом ідея «адміністративного» покладання відповідальності за встановлення лічильників на операторів себе не виправдовує. З 2017 року діє закон, який покладає цей обов’язок на операторів і навіть передбачає фінансові санкції та штрафи за його невиконання, але Верховна Рада регулярно переносить введення в дію норм щодо відповідальності операторів», – додав юрист.

Аби пришвидшити процес, уряд затвердив Порядок відшкодування власникам будівель внесків за встановлення цих приладів обліку, в разі якщо оператор зовнішніх мереж їх не встановив. Однак це не допомогло – визначеного часу знову забракло. Звісно, тепер у всьому можна звинувачувати повномасштабну війну, яка почалася в лютому 2022 року. Однак, зважаючи на той термін, який все-таки був, навряд чи винна лише війна.

Облік тепла попри війну

Інфографіка сервісу Energy Map, створена на підставі даних Держенергоефективності, яскраво свідчить: усі ці роки підприємства теплокомуненерго не поспішали зі встановленням приладів обліку теплової енергії.

Особливо сумна картина спостергіається після 2018 року, коли кількість будинків із теплолічильниками зростала лише на 1-3% за рік, а потім фактично тупцювала на місці й лише минулого року почала зростати.

Якщо проаналізувати зміну ситуації з обліком тепла в житлових будинках у деяких областях за останні 6 років, то вона є такою:

Частка будинків з теплолічильниками станом на 20 січня 2024 року

Області	2019 р.	2020 р.	2021 р.	2022 р.	2023 р.	2024 р.
Київська	68,7%	77,1%	79%	82,1%	82,7%	83,6%
Дніпропетровська	87%	87,8%	91,6%	92,4%	92,4%	92,4%
Донецька	53,6%	54,1%	54,9%	56,7%	57,2%	57,2%
Миколаївська	97,4%	98%	98,7%	98,7%	98,7%	98,7%
Чернігівська	78,2%	78,6%	78,7%	79%	79,5%	82,8%
Сумська	77,4%	74,8%	78,2%	79,4%	77,6%	77,7%
Харківська	89,4%	94,8%	95,3%	95,8%	95,8%	95,8%
Полтавська	82,3%	82,3%	82,8%	84,4%	86,3%	88,7%
Львівська	87,7%	90,6%	90,6%	90,6%	90,1%	90,1%
Тернопільська	15,5%	18,9%	19,6%	26,1%	29,7%	31,7%
Рівненська	63,8%	89,2%	97,2%	97,2%	98,3%	99,1%
Запорізька	81,4%	81,2%	82,2%	78,4%	99%	99,7%

У Запорізькій, Донецькій, Миколаївській і Харківській областях інформація не змінюється з моменту повномасштабного вторгнення рф в Україну, зауважили в Держенергоефективності.

Щодо інших областей, то, як бачимо, цифри дуже різняться. Як пояснювали і пояснюють далі тепловики, передусім – через брак фінансування. Отже, встановлення  лічильників тепла сьогодні залежить від можливостей виділити кошти з місцевого бюджету. Крім того, зараз на ситуацію з обліком впливає територіальне розташування, зокрема наближеність області, міста до лінії фронту, масованість обстрілів з боку окупантів.

«У деяких областях взагалі не існує жодної програми зі встановлення лічильників, – коментує ситуацію Олег Попенко, голова Спілки споживачів комунальних послуг. – Тож можна лише порадіти за тих людей, які живуть у Чернівецькій області, де майже закінчили таку програму. Проте, з іншого боку, я розумію, що в них ситуація зовсім інша, ніж, скажімо, в Полтавській, Черкаській чи Сумській областях. Я вже не кажу про Харків, Запоріжжя, Миколаїв, де всім точно не до лічильників».

На думку експерта, ситуація під час широкомасштабного вторгнення погіршилася, бо дуже багато українців виїхало за кордон або в інші регіони. Попри те, що люди мають квартиру в рідному місті, вони змушені винаймати житло в іншому чи жити в соціальному житлі.

«Цим людям потрібно сплачувати за комуналку по суті двічі. До того ж деякі з них отримують незаконні платіжки, нарахування, хоча їх житло знищене або пошкоджене. І якби в їх будинку був лічильник, то він бодай якось знімав би це питання. А так люди не мають на руках довідки про зруйнований будинок, тому все одно отримуватимуть платіжку за тепло без лічильника. Адже фактично обліку немає, але за законом теплопостачальна компанія може виставити платіжку, де в середньому нараховують за опалення 40-50 грн за кв. метр. Тому людина, яка не проживає у своєму будинку, наприклад, у районі Північної Салтівки, що в Харкові (де тривають постійні обстріли), може отримувати платіжку на 2,5-4 тис. грн», – каже голова Спілки споживачів комунальних послуг.

Найнижчий показник оснащення теплолічильниками зафіксований у Тернополі – лише в 32% багатоквартирних будинків є ці прилади обліку. Однак пояснення просте – це місто вже багато років реалізує програму відмови від централізованого опалення, бо має місцеву програму переходу на індивідуальне опалення, яка частково фінансується з місцевого бюджету.

«Тернополяни отримують гранти на встановлення індивідуального опалення, внаслідок чого в місті відрізають від центрального опалення цілі квартали, і вони не зацікавлені в тому, щоб розвивати централізоване теплопостачання. Тому теплолічильники там встановлювати також не зацікавлені», – додав Олег Попенко.

 

Чому немає грошей на лічильники тепла

Основна перешкода на шляху до стовідсоткового обліку тепла – брак фінансування, кажуть тепловики.

«Ми б із задоволенням обладнали всі білоцерківські багатоповерхівки будинковими приладами обліку, але на це потрібні великі кошти, яких у підприємства немає, – повідомили мешканців зокрема в КП «Білоцерківтепломережа». – Основне джерело фінансових надходжень підприємства – плата споживачів за отримані послуги за встановленими тарифами. Частина цих коштів закладається в інвестиційну програму, за рахунок якої КП здійснює модернізацію обладнання, реконструкцію та ремонт котелень і мереж, встановлення будинкових лічильників, а також провадить інші заходи, необхідні для забезпечення сталої роботи теплового господарства. Тобто інвестиційна програма – це джерело фінансування за умови повної сплати за комунальні послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання. На превеликий жаль, не всі наші абоненти є сумлінними платниками. Саме тому кошти, закладені в інвестиційну програму, є суттєво обмеженими. І тому профінансувати встановлення будинкових приладів обліку в повному обсязі підприємство не має можливості».

Через це представники підприємств ТКЕ пропонували людям встановити будинкові лічильники тепла на умовах співфінансування або їхнім коштом. І лише 2021 року уряд затвердив порядок відшкодування власникам будівель внесків за встановлення будинкових лічильників тепла та води, в разі якщо оператор зовнішніх мереж їх не встановив.

Лише 2021 року уряд затвердив порядок відшкодування власникам будівель внесків за встановлення будинкових лічильників тепла та води, в разі якщо оператор зовнішніх мереж їх не встановив…

Чи справді у підприємств були теплоенерго реально фінансові труднощі (через що вони не виконували закон), а якщо були, то в якому обсязі – це мали б аналізувати представники уряду та парламенту. Однак дісно великі проблеми з фінансами в них почалися у 2021 році через мораторій на підвищення тарифів для населення. Тепловики зобов’язалися тримати їх на попередньому рівні, а уряд – компенсувати різницю між економічно обґрунтованим тарифом та чинним. У результаті тарифи для побутових споживачів не змінювалися протягом трьох опалювальних сезонів (2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 рр.), а різницю тепловикам так і не компенсували.

«Попри обіцянки, востаннє КП «Житомиртеплокомуненерго» (ЖТКЕ) отримувало компенсацію за різницю в тарифах у грудні 2021 року за опалювальний сезон 2020-2021 років, – зазначили представники підприємства. – З того часу сума, яку втратило ЖТКЕ через економічно необґрунтований тариф, зросла до 309,8 млн грн. Найбільша складова в цій цифрі – різниця в тарифах для населення, яка становить понад 291 млн грн. Фактично, щомісяця під час опалювального сезону ця сума збільшується на десятки мільйонів гривень».

У результаті всі кошти, які надходять від споживачів, ідуть на оплату газу. Тому підприємство не може закрити необхідні потреби без допомоги міського бюджету. Виручають також спільні проєкти та допомога іноземних донорів на енергозбереження та підвищення енергонезалежності.

«Наразі тепло постачається до домівок  за тарифом, який діє вже 3 роки. Для населення цей тариф становить 1811,36 грн/Гкал. Він є пільговим. А економічно обґрунтований тариф на сьогодні становить 2122,10 грн (без урахування витрат на утримання ЦТП (центральних теплових пунктів) та ІТП (індивідуальних теплових пунктів). Тож якщо ви хочете дізнатися, скільки реально коштує тепло у вашій оселі, то помножте суму з будь-якої платіжки на 1,17 (2122,10/1811,36). Тобто централізоване опалення коштує на 17% більше, ніж у платіжках», – додали представники «теплокомуненерго».

Вартість газу у структурі тарифу становить майже 67%. Інші складові не перевищують 10%. Наприклад, електроенергія – 6,5%, витрати на покриття втрат теплової енергії – 8,1%, витрати на оплату праці – 6,2%. Окрім того, тепловики Житомира констатують, що населення заборгувало їм понад 358 млн грн за послуги.

Щоб задовільнити всі потреби у вузлах обліку, потрібно більше фінансування, але за нинішніх умов його дуже складно знайти. Крім того, сьогодні бракує спеціалістів…

Усе це, звісно, впливає на виконання зобов’язань щодо встановлення будинкових лічильників тепла.  Рівень оснащення теплолічильниками житлових будинків у Житомирській області станом на 20 січня 2024 року становить 88,6%. У «Житомиртеплокомуненерго» зазначили, що протягом цього опалювального сезону в самому Житомирі планують встановити 118 лічильників теплової енергії. Оскільки кошти на їх встановлення не передбачені у тарифі, то лічильники встановлять за кошти міського бюджету. Загалом у Житомирі 952 багатоповерхові будинки, з яких у 322 не було теплолічильників перед початком цього опалювального сезону. У 75 будинках їх уже встановили протягом попередніх місяців.

«За нашими розрахунками, коштів із бюджету вистачить ще на 43 лічильники, які будуть встановлені до кінця року, – розповіли в  «Житомиртеплоенерго». –  Однак щоб задовільнити всі потреби у вузлах обліку, потрібно більше фінансування, але за нинішніх умов його дуже складно знайти. Крім того, сьогодні бракує спеціалістів, які можуть встановлювати лічильники, оскільки багато працівників зараз на військовій службі». 

Наслідки відсутності 100% обліку тепла

Відсутність 100% обліку означає, що частина людей не може впливати на зменшення своєї платіжки, а також, що мешканці необлікованих будинків фактично сплачують за понаднормові втрати тепломереж. Чи не є це, по суті, обманом з боку монополістів?

«Говорити про обман чи шахрайство тут некоректно, оскільки застосування формули, за якою людям нараховують оплату за тепло без лічильників, прописане в нормативних документах, зокрема в законі про комерційний облік та наказі Мінрегіону №315, – каже Олег Попенко. – Отже, якщо вже говорити про шахрайство, то це шахрайство на державному рівні. Держава дозволила компаніям, які виробляють і постачають тепло, пролобіювати власні інтереси в законодавчій базі. Завдяки цьому вони можуть нараховувати на 20-30% більше, ніж становить реальне споживання тепла. Різниця виникає просто з повітря».

Держава дозволила компаніям, які виробляють і постачають тепло, пролобіювати власні інтереси в законодавчій базі. Завдяки цьому вони можуть нараховувати на 20-30% більше, ніж становить реальне споживання тепла…

Експерт пригадав, що коли у Верховній Раді ініціювали ці нововведення, то чимало прибічників такої законодавчої ініціативи розповідали, що, мовляв, формула для нарахування плати мешканцям будинків без лічильника змусить людей збирати кошти і встановлювати лічильники. Однак цього не сталося.

«Нормативні документи було прописано так, аби догодити теплопостачальникам. І через це всі українці, яким рахунки за тепло виставляють за формулою, переплачують. Якщо в середньому плата за тепло за лічильником становитиме приблизно до 30 грн за квадратний метр, то без лічильника люди сплачують 40-50 грн за кв. м і навіть більше», – каже Олег Попенко.

Це відбувається через те, що забезпечення повного обліку тепла затягнулося, бо влада не проконтролювала виконання зобов’язань теплопостачальниками, не застосувала штрафи за невстановлення лічильників. Чому?  Можливо, тому що сама не виконує свої зобов’язання перед ТКЕ? Наприклад, щодо сплати різниці між економічно обґрунтованим та чинним тарифами. Тому сьогодні продовжують встановлювати прилади обліку в тих областях, де громада виділяє для цього кошти з місцевого бюджету або де громади можуть отримати кошти від іноземних партнерів, наприклад, Міжнародного банку реконструкції та розвитку чи Європейського банку реконструкції та розвитку.

«Державної політики як такої в галузі житлово-комунального господарства сьогодні не існує, – переконаний Олег Попенко. – Завдання вирішувати всі проблеми, які сьогодні є в ЖКГ, держава передала містам. А місцева влада, яка зараз у 99% випадків є власником ТКЕ, абсолютно не зацікавлена змінювати ситуацію з обліком. Де ж ви бачили собаку, яка б на шиї носила ковбасу? Якщо можна заробляти кошти з повітря, то чому вони мають від цього відмовитися?»

До цього слід додати, що затягування питання з повним обліком тепла (з будь-яких причин) дуже дорого коштує як людям, так і державі. Адже саме будинкові лічильники  є першим кроком, поштовхом до термомодернізації будинку. Лише після нього можна рухатися далі – запроваджувати інші заходи енергоефективності. Тим самим – зменшувати витрати мешканців та сприяти енергонезалежності держави.

Світлана ОЛІЙНИК, експерт «Української енергетики»